?

Log in

No account? Create an account

April 17th, 2011

такоє

є вот такі люди, шо від них можна часто почуть, шо мол вони не можуть жить бєз екстріма. мусять лізти на дах або малювать графіті. інтересно, наскільки вони то осознанно роблять. чи вони навмисно шукають пріключєній, чи нє. 
я, наприклад, себе екстрімалкою не счітаю. якшо зі мною і случалось шось екстремальне, то зовсім неожидано і чисто через мою наївность. бо я дуже піддатлива на вплив. помню, ми ше жили на уралі, і я мала таку звичку з кимось знайомиця на вулиці і зразу його пріглашать в квартіру. в основном, це були цигани або башкіри - ніякі расистські прєдрасудкі мені вопше не свойствєнні. добре, шо моя мама - відважна женщіна, яка з ними не церемонилась, а гнала в шию. і казала іра, як ти будеш жить, ти ж така внушитєльна.
наприклад, падруга могла мені сказать іра, йдем їсти малину, сад тут рядом. то мені даже не приходило в голову спитать шо то за сад - для мене то було само собою ясно, шо то її сад, ну а чий. тіки коли вже прибігала якась тьотка з лопатою і верещала коля, лови, малину пиздять! я починала підозрівать шо тут шось не то. канєшно, в той час моя падруга була вже за двісті метрів від мєста проішествія, а я позорилась перед чужими людьми, і намагалась швиденько перелізти через огорожу, шоб не получить лопатой по сраці. 
коли я виросла, то вже сама стала волочитись по чужих хатах. але дальше з твердим убєждєнієм, шо зі мною нічо не може случитись. коли подружка відкривала масажний салон і попросила мене оформить на себе всі документи, бо в неї шось там не виходить, то канєшно я согласилась допомогти, ну а чо нє. но коли через деяке время мені позвонив слєдоватєль і сказав шо відкриває на мене дєло, то я трохи насторожилась. але подумала шо тут якесь нєдоразумєніє. коли потім мене питали, чи я понімаю, шо фактично тримала бордель, то побачили, шо з мене нема шо взять і казали бідняжка, її просто підставили. 
але насправді я всьо знала. просто вдаю з себе невинну, бо мені так вигодно.