?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

турбаза і самотність

я вот вернулась с турістічєской бази. їздила з колєгами піднімать українську культуру. 
можу сказать, шо  культура в надьожних руках, а вот в моєму серці залишилось таке:
- пакет сухої мяти, який дала мені Н. а я його, бляха, лишила на самому видному місці і ше мусила доказувати всім, шо то не трава;
- шоколадку, яку мені проспорив Є. (хоть, як работнік природознавчого музею, мусив би знать, шо хамякам капусти не можна);
- гру мафія, в якій мені чогось вічно випадало буть повією або гвалтівником (хоть би раз мирним жительом якимось);
- феміністичні кліпи, які показувала О. (і ми з нею в честь женскої солідарності напились);
- унікальний в своєму роді регіт В. (впевнена, шо такого сміху ше ніхто і ніколи не чув. всі даже записували собі на мобілку);
- І., який всіх полікував (ше не бачила, шоб медицину так творчо застосовували в культурі);
- легендарний Д., який приїхав сказати, шо тре починать з маленьких речей (всі чось рішили, шо він гей);
- номер, в якому я жила одна. хтось там казав, шо самому жити скучно, але то всьо хуйня. я, як людина яка має деякий досвід проживання з італійськими мужиками в шестимісному номері, здатна по-справжньому оцінити переваги самотності (дякую, С.);
- незаймано-некошений сніг.